Легкий і економічний в роботі гіпс застосовується людством століттями. Сьогодні гіпс – це один з найпоширеніших будівельних матеріалів. Він використовується для декоративного оздоблення стін і стель в сучасному дизайні інтер’єру, для виробництва гіпсокартону, штукатурок, наливних підлог, клеїв і т. Д. Також хочемо вам порекомендувати https://stroy-bum.com.ua/cat451-stroitelnaya-himiya.html Інтернет-магазин Стройбум.
Свою назву гіпс отримав від грецького» γύψος ” (gypsos). Саме греки одні з перших стали застосовувати гіпс в будівництві.
У стародавньому Єгипті гіпс використовувався як розчин або штукатурка, а алебастр або селеніт (різновиди гіпсу) — для виготовлення статуеток, ваз, предметів інтер’єру і прозорих пластин, які встановлювалися замість віконного скла. Римляни виявили, що при сильному нагріванні гіпсу виділяється волога і виходить ідеальна штукатурка.
Гіпс-це сульфат кальцію (caso4), який може бути присутнім в різних модифікаціях з кристалічною водою (н2о):
Дигідрат (caso4*2 н2о) → полугидрат (caso4*0,5н2о) → ангідрит (caso4).
Хімічний склад чистого гіпсу:
Сао-32,6 %;
So3 — 46,5 %;
Н2о – 20,9%.
Хімічна формула для гіпсового в’яжучого така ж, як і для натурального гіпсу – caso4*2 н2о. Тому, як і натуральний гіпс, будівельний гіпс є біологічно якісним, абсолютно безпечним будівельним матеріалом.
Гіпс кристалізується в моноклінної сингонії. Тому кристали мають пластинчастий, а іноді стовпчастий або голчастий (волокнистий) вигляд.
Ми бачимо на малюнку, що пов’язані між собою іони са2+ і дві аніонні групи so42 – формують подвійні шари, оточені молекулами моди. Таким чином іони са оточені двома молекулами води і шістьма іонами кисню групи so4, і утворюється спайність по площині симетрії, розташовуючись як пластинки або стовпчики в блискучі каскади.
Згідно генетичної класифікації гірських порід гіпс відноситься до порід осадового походження. Дійсно, гіпс утворився шляхом кристалізації з перенасиченої сульфатом кальцію морської води або як сульфідний продукт вивітрювання.
Волокниста різновид гіпсу називається селенітом, а зерниста — алебастром. У природі зустрічаються також лускаті породи гіпсу, найзнаменитіший і цінний представник яких» троянда пустелі”, вартість деяких екземплярів цього каменю може досягати на аукціонах сотні євро.
Видатні властивості і особливості гіпсу роблять його важливим мінеральним будівельним матеріалом, незамінним для будівництва сучасних будівель і споруд.
За кольором кристали гіпсу розрізняють від безбарвних і білих, до червонуватих, жовтуватих, бурих, блакитних і сірих тонів. Відтінок гіпсу залежить від домішок і включень, які в невеликій кількості розподілені в гіпсі не погіршують властивості породи.
Гіпсові кристали при зламі характеризуються занозистим ефектом, а сама порода має скляний блиск.
Щільність гіпсу – 2300 кг/м3.
Твердість за мінералогічною шкалою мооса-1,5-2. Згідно з даною шкалою тальк має твердість-1, алмаз — 10.
Крім хімічно зв’язаної (кристалізаційної) води, гіпс має і хімічно пов’язану (гігроскопічну) вологу, яка збирається на поверхні і в порах гіпсового каменю. Це ж властивість зберігається і в будівельному гіпсі, і у виробах на його основі.
Як видно в розділі вище, в складі гіпсу міститься майже 21% води. Тому матеріали на основі гіпсу відрізняються підвищеними характеристиками в області вогнезахисту і пожежної безпеки. Наприклад, при нагріванні гіпсокартонного листа, товщиною 12 мм з 1 м2 поверхні випаровується 2,5 л кристалізаційної води. Для підігріву і випаровування цієї кількості води потрібно більше 7 000 кдж теплоти. Поки вся вода не випарується, температура виробу не перевищить 100-110°c!
